Українська вишивка

Українська  вишивка

      Вишивка - поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконується ручним способом на тканині.
      Цей вид мистецтва виник давно - корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва.

      В умовах патріальхального укладу сільського життя з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялася господарем та його сім`єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими вечорами, і години відпочинку від польових робіт - навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна мати багато різних вишиванок. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не оволоділа цією майстерністю змалку.

Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. У давнину основні орнаментальні типи відображали елементи символіки різних стародавніх культів. Протягом багатовікової історії мистецтва вишивання прямий, безпосередній зміст символічних зображень поступово стирався. Однак хоча орнаментальні форми дійшли до нас дещо трансформованими, можливо, більш абстрактними, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.
        За мотивами орнаменти вишивок бувають геометричні, рослинні та зооморфні. Геометричні орнаменти притаманні всій слов`янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок" тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом немеркнучого життя, узор "яблучне коло", поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин одному кольорі - символом кохання. У сучасній вишивці й древній символ "дерево життя", який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок. У вишивках зооморфних орнаментів зображується: кінь, риба, жаба, метелики. В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідними, властивими саме цій вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору.

         Здавна житло в селі Моринцях прикрашали картинами і рушниками. Рушник на стіні – давній звичай. Із сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі, він став частиною народного буття. Простий, із грубого полотна утиральник вішали в кожній хаті біля порогу – він був завжди “під рукою “. Через це він і отримав таку собі назву.
        Рушник для прикрашання хати називається “кільковий “, бо вішали їх в давнину над вікнами, у простінках між вікнами на спеціально вбиті в стіну кілочки. Рушниками також обрамляють ікони в парадному кутку хати . Ці рушники називаються – божники і головна їхня характеристика це те, що в цих рушниках лише з однієї сторони багата кайма.

        Рушник оберігає хату від ворожих сил. Крім цього, рушники в наших прадідів та прабабусь умовно розділяли кімнату на урочисту частину (покуть) і робочу частину. Майже в усіх традиційних обрядах в Моринцях рушник використовується широко. На рушник приймають новонароджене дитя, на ньому підносять шанованим гостям хліб – сіль, що є ознакою щирої гостинності. Прийняти рушник, поцілувати хліб – вияв взаємної симпатії.
        Для даної місцевості характерна мальована техніка. Найпопулярніша вишивка – “дерево життя “, тобто стилізовані казкові квіти. Цей рушник можна умовно розділити на три частини: нижня частина – підземне

царство, древо життя – посередині, а вгорі солярні знаки. Такі рушники Берегиня. Квіти також є символом жінки, а лілея – символ жіночого органу. В рушниках закладено дуже багато еротики, хоч із першого погляду і не побачиш, а почнеш глибше досліджувати, то перед тобою розкривається новий загадковий світ, в якому кожен знак щось символізує.

        Також в рушникові розкривається культ криниці , що є символом зачаття нового життя. Український рушник багатий засобами декорування та орнаментом.
        Ось який він, рушник, - звична , здається річ. Він пройшов крізь віки, передавався із покоління в покоління, і нехай завше залишається з нами, як ознака любові і незрадливості.
        Всі, кого цікавить українська вишивка, хто хоче дізнатись про вишивку більше, хоче купити вишиті рушники чи запропонувати якісь інші цікаві пропозиції, які б допомогли розвитку цього мистецтва,

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків .Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять  що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геродота , був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які датуються VI ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIX ст. Арабський мандрівник Х ст. н. е. у своїх розповідях про русичів зазначає що вони носили вишитий одяг .
На жаль , пам`ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити ,що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами,які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту , трипільської культури  Вишиванням споконвіку займались жінки ,які з покоління в покоління передавали найтиповіші,найяскравіші зразки орнаменту , кольору , вишивальну техніку виконання та гамою барв .
Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався , але традиції використання їх не зникли .За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи : геометричні , рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань ,культів .
Геометричні орнаменти , наприклад , притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології .Різноманітні кружальця , трикутники , ромби, кривульки , лінії , хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову , тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система назв .Це «баранячі ноги» , «кучері» , «гребінчики», «кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо.
В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі , рослині . Крім поширеного символу «дерево життя» , який зображується стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині . використання таких мотивів , як «виноград»  - символ добробуту , щасливого одруження , «барвінок» - символ кохання тощо .
На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини , а також звірі , що позначають три яруси «дерева життя» . Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви , які властиві баченню візерунка певної особи . Ними можуть бути заячі та вовчі зуби , волове око , риб`яча луска тощо.
Полтавські вишивки виконуються хрестиком , плутаним хрестиком , подвійним прутиком , зубчиками , мережкою , ланцюжком тощо . Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів .Вишивають переважно білими нитками ,зрідка - червоними та сірими , візерунок обводять чорними або кольоровими смугами .
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими гронами винограду , цвітом хмелю , ромбами , квадратами .Основні кольори білий , коралово-червоний , трапляється жовтий і голубий . Виконується вишивка хрестиком , знизуванням , гладдю .
Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання . Переважає техніка «занизування» і вишивання хрестиком ,часто використовується вирізування та гаптування .Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним , при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як білі , так і багатокольорові орнаменти.
Вишивкою оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг . Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому , родини . У давнину рушник , вишитий відповідними візерунками - символами , був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини , зустрічали , і проводжали дорогих гостей , справляли шлюбні обряди , проводжали в останню путь , прикрашали , образи та накривали хліб на столі . Крім обрядового значення , рушники мали і чисто практичне застосування .Відповідно до функцій ,які вони виконували , рушники мали свої назви.
Наприклад , для втирання обличчя і рук - утирач , посуду і стола - стирок , для прикрашення образів - покутник , для шлюбних церемоній - весільний , для похорон - поховальний , для пов`язування сватів - плечовий тощо . Рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення , так , при зведенні хати рушниками застелялися підвалини , хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив , на рушниках опускалась домовина з небіжчиком , рушниками скріплювали купівлю-продаж тощо . Відповідно до призначення рушники розрізнялись за технікою виготовлення та вишивання . Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям , за якими розрізняються «подільські» , «поліські» , «київські» , «гуцульські» , «галицькі» і «буковинські» .

Українська вишивка,рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини,але вони віють на серце кожного з нас чарами рідної стихії і є живущим бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу .